• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

Адаптація до умов ЗДО

-->

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку

2.Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї

4.Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

5.Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку

6.Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

8.Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10.Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11.Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12.Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін шими дітьми.

13.Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14.Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни,чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

Адаптація до дитячого садка. /Files/images/images.jpg



Відповідно до Статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою системи безперервної освіти в Україні. Тому, у житті дитини настає час, коли їй час відвідувати дитячий садок. На справді, коли це станеться, вирішують батьки. На наш погляд, четвертий рік життя є одним зі сприятливих періодів для початку відвідування дошкільного навчального закладу. Давайте розмірковувати разом.
По-перше, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла та розвивалася (опанувала ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними для її розвитку. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміння самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.
У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності.
У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.
Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину. По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві. По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.
Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програми виховання дітей «Детство» (Росія) у три роки малюк повинен уміти:
Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.
Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.
Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.
Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.
Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.
Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.
По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші). По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.
Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо Ви домовитесь з адміністрацією, і будете приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з’являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку. Обов’язково потоваришуйте з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.
З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. Будьте терплячими, показуйте дитині, що Ви раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей. Користуйтеся тим, що дитина виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих – підтримувати прагнення до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищить віру дитини у власні сили. Допоможіть малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.
Коли пройде певний час, спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов’язково скажіть їй, що коли вона прокинеться, Ви одразу її заберете. Не обов’язково одразу спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати тільки заснути, а коли малюк прокинеться – сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, переконати її в тому, що додому малюка забиратимуть ЗАВЖДИ. Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день. У вечірні години у дітлахів немало цікавих справ – загартування, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.

Адаптація дитини до умов дошкільного закладу /Files/images/1.jpg



Отже, ви вирішили, що вашій дитині час відвідувати дитячий садок. З чого почати? Перед усім, треба відповісти собі на наступні запитання. З якою метою ми або я віддаємо дитину до дошкільної установи? Наскільки фізично дитина готова до дошкільної установи? Наскільки вона готова психологічно?

Відповідаючи на перше запитання, необхідно сформулювати для себе відповідь на нього:

Я віддаю дитину до дитячого садка, щоб звільнити собі час для роботи, навчання, кар’єри та ін..
Я віддаю дитину до дитячого садка, щоб вона мала можливість спілкуватися з однолітками, але час мого спілкування з нею залишатиметься значним, я буду з нею багато гратися, розвивати її.

Я віддаю дитину до дитячого садка, щоб нею там займалися, її виховували, тому що мені вона докучає, нехай її вихованням займаються ті , хто має спеціальну освіту.

Незалежно від того, яка причина домінує, важливо відповісти на наступні два запитання про готовність дитини до дошкільного закладу. Який її фізичний стан, чи відповідає він вікові. Який стан здоров’я? Як дитина володіє навичками самообслуговування (чи вміє самостійно їсти, вдягатися, роздягатися, користуватися горщиком). Однак не менш важливим є питання про психологічну готовність дитини до дитячої установи. Ще до відвідування дошкільного закладу, необхідно хворувати позитивне відношення до вихователів, дітей, до самої будівлі, території,до режиму, занять, до всього того, що формує поняття «дитячий садок» часто батьки, самі того не помічаючи, деякими своїми висловами формують у дитини негативне відношення до дитячого садка: «Ось почекай, підеш ти до дитячого садка, там тебе навчать гарно себе вести, будеш у мене слухатися», «Не будеш слухатися, віддам до дитячого садка» та ін. В цих батьківських словах ховається несвідоме негативне відношення самих батьків до дитячого садка, закладене, як правило, ще в дитинстві.

Щоб полегшити адаптацію дитини до дитячої установи можна вдома грати в «дитячий садок», використовуючи зміну ролей, пропонуючи малюку ролі вихователя, няні, медсестри, розігруючи ситуації, які за вашими уявленнями можуть виникнути у нього під час перебування у садку.

Було б непогано, якщо ви знайдете можливість познайомити дитину з дитячим садком зарані, покажете їй територію,дасте поспілкуватися з дітьми, вихователями. Деякі батьки, віддаючи дітей до дитячого садка, знайомлять їх між собою.

Ще одним способом адаптації є відвідування дошкільної установи неповний день, хоча б перший тиждень: це дозволить дитині поступово адаптуватися до режиму установи. Деяким дітям для полегшення адаптації необхідно брати з собою з дому улюблені іграшки, дрібні речі, що нагадуватимуть про сім’ю, дім.

Досить важким для деяких дітей є засвоєння режиму дошкільної установи, тому бажано за декілька тижнів до вступу до садка почати жити за розкладом установи, корегуючи час сну, прогулянки, та інших занять, годувати дитину з урахуванням меню дошкільної установи.

Як правильно показувати дітям мультфільми?

З мультфільмами начебто і так все зрозуміло. Адже їх знімають саме для дітей. Здавалося б що ж тут обговорювати. Але проблема існує так само, як з фільмами добрими та злими, корисними і не дуже. А тому:

1. Батькам потрібно взяти за правило дивитися будь-який мультфільм, який вони збираються показати своєму малюкові.

Це раніше всі наші мультики зазнавали спеціальної перевірки. Сьогодні цензорами повинні стати батьки.

Світ наші діти пізнають через зорові образи. А мультфільми мовою цих зорових образів несуть із екранів інформацію дітям. Дуже важливо, що саме Ви будете показувати дитині. Адже якщо на екрані демонструється насильство, агресія, то швидше за все, малюк сприйме таку модель поведінки й спробує її реалізувати в житті. Тому подивіться на героїв того або іншого мультику не просто з погляду “цікаво, чи ні”, а з погляду “чого він навчить мою дитину”.

Гарний мультфільм, як правило, якісно озвучений. Тобто його герої говорять добре поставленими, емоційними, виразними голосами талановитих акторів. Тоді маля правильно розвивається емоційно. А якщо мультфільм закордонний і на голоси акторів накладений противний голос перекладача, його краще не показувати.

2. Перед тим як показати дитині мультик поставте собі запитання: “Що зараз побачить моя дитина по телевізору й до чого це призведе?”. А якщо Ви забороните своїй дитині дивитися неякісні мультики, обов’язково дайте щось натомість. Купіть таку кількість відеодисків із добрими, розумними мультфільмами та дитячими фільмами, щоб у дитини був вибір. Знайдіть у телепрограмі і запропонуйте дитині подивитися ті телепередачі, які Ви вважаєте корисними. Формуйте смак своєї дитини вже сьогодні, і тоді завтра вона сама не захоче дивитися низькопробну відеопродукцію.

3. Для дитини дуже корисними є музичні мультфільми. Вона і дивиться їх із задоволенням, і героям підспівує.

4. Час, що дитина витрачає біля телевізора, повинен бути суворо обмежений. Звичайно, батькам дуже зручно посадити свого малюка перед телевізором та отримати на певний час свободу. Дійсно, він не чіпляється до батьків, не пустує і, у той же час, довідується щось нове, отримує задоволення. Але якщо Ви дасте дитині можливість дивитися мультфільми стільки, скільки вона захоче, поступово телевізор замінить всі інші інтереси дитини.

Найкращий час для мультсеансу – це перша половина дня. Малюк ще не втомився. Він активний, бадьорий і готовий до сприйняття інформації. А перед сном дивитися мультфільми рекомендується тільки дуже спокійні та добрі. Дітям, що легко збуджуються, такі яскраві враження перед сном взагалі не потрібні. Вони будуть погано спати і неспокійно спати.

5. Чим молодшим є маля, тим коротшим повинен бути мультсеанс. Намагайтеся, щоб дитина не дивилася мультфільми більше 20-30 хвилин без перерви. А якщо в дитини є проблеми із зором, то такий перегляд повинен бути ще коротшим. Довгий мультик краще розбити на коротенькі серії та показувати поступово.

6. І ще одна порада – обов’язково обговорюйте з дитиною те, що вона побачила на екрані.

Дитяча агресивність. Як поводитися батькам?

1.Замисліться над причинами агресивної поведінки дитини. Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

2. Спокійно реагуйте у випадку незначної агресії дитини. Адже агресивність необхідна для нормального розвитку людини, інакше вона не змогла б пізнавати світ, захищатися, конкурувати з іншими.

У випадках, коли агресія безпечна і зрозуміла, можна використовувати наступні позитивні стратегії:

  • повне ігнорування реакцій дитини (досить потужний спосіб припинення небажаної поведінки);
  • вираження розуміння почуттів дитини;
  • переключення уваги, пропозиція якого-небудь завдання (“Допоможи мені, будь-ласка…”);
  • позитивне позначення поведінки (“Ти злишся тому, що ти втомився”).

3. Контролюйте власні негативні емоції в ситуації взаємодії з агресивними дітьми. Основне завдання дорослого, що зустрічається з дитячою агресією, - зменшити напругу ситуації.

Типовими неправильними діями дорослих, що підсилюють напругу й агресію, є: підвищення голосу, використання фізичної сили, нотації, негативна оцінка особистості дитини, погрози, покарання, узагальнення типу: “Ти, як завжди,…”, порівняння з іншими дітьми та ін.. Деякі з цих реакцій можуть зупинити дитину на короткий час, але можливий негативний ефект від такої поведінки дорослого приносить куди більше шкоди, чим сама агресивна поведінка.

4. Обговоріть з дитиною її поведінку, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте. Але пам’ятайте, що аналізувати поведінку в момент прояву агресії не потрібно, цим варто займатися тільки після того, як ситуація розв’яжеться й усі заспокояться. Під час розмови важливо зберігати спокій і об’єктивність. Акцентуйте увагу на вчинках (поведінці), а не на особистості дитини. У цьому може допомогти техніка об’єктивного опису поведінки: слід описати як дитина поводилася під час прояву агресії, які слова говорила, які дії робила, не даючи при цьому ніякої оцінки. Потім потрібно докладно обговорити негативні наслідки агресивної поведінки, його руйнівність не тільки для навколишніх, але, насамперед для самого маленького агресора. Також дуже важливо указати на можливі конструктивні способи поведінки в конфліктній ситуації.

5. Один з важливих шляхів зниження агресії – встановлення з дитиною зворотного зв’язку. Для цього використовуються наступні прийоми:

  • констатація факту (“Ти поводишся агресивно”);
  • питання, що констатує (“Ти злишся?”);
  • розкриття мотивів агресивної поведінки (“Ти прагнеш мене скривдити?”, “Ти прагнеш продемонструвати силу”);
  • виявлення власних почуттів стосовно небажаної поведінки (наприклад, “Мені не подобається, коли зі мною говорять у такому тоні”);
  • апеляція до правил (“Ми ж з тобою домовлялися!”).

Даючи зворотній зв'язок агресивній поведінці дитини, дорослий повинен виявити, щонайменше, три якості: зацікавленість, доброзичливість і твердість. Дитина повинна зрозуміти, що батьки люблять її, але вони проти того, як вона поводиться.

6. Станьте для дитини прикладом, зразком конструктивної поведінки у стресовій або конфліктній ситуації. Контролюйте свої емоції. Адже досить часто причиною дитячої агресивності є агресивна поведінка когось із батьків.

7. Ніколи не налаштовуйте дитину на агресивну поведінку (Тебе образили – дай здачі!). Це не вчить дитину вирішувати конфлікти конструктивно! А на кожну силу завжди знайдеться ще більша сила. Тому кулаки можна застосовувати лише у дуже крайніх випадках, коли ситуація загрожує життю і здоров’ю людини і без самозахисту не обійтися.

8. Дитині дуже важко визнати свою неправоту й поразку. Найстрашніше для неї – публічний осуд і негативна оцінка. І дійсно, погана репутація й негативний ярлик небезпечні: закріпившись за дитиною, вони стають самостійною спонукальною силою її агресивної поведінки.

Для збереження позитивної репутації доцільно:

  • привселюдно мінімізувати провину дитини (“Ти погано себе почуваєш”, “Ти не хотів його скривдити”), але в бесіді один-на-один обговорити з дитиною її поведінку;
  • не вимагайте повного підпорядкування, тобто щоб дитина не тільки зробила те, що ви прагнете, але й тим способом, яким ви прагнете. Це може спровокувати новий вибух агресії. Дозвольте дитині виконати вашу вимогу по-своєму. Запропонуйте дитині компроміс (договір із взаємними поступками).

9. Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

10. Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Як виховувати гіперактивну дитину?

1. Якщо у вас гіперактивна дитина, не засмучуйтесь і не впадайте у відчай.

2. Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуховуйте свого малюка.

3. Гіперактивні діти через власну імпульсивність постійно потрапляють у різні неприємні ситуації. Дорослі постійно роблять їм зауваження. Але, Ви повинні пам’ятати, що дитина не винна у тому, що вона така активна та рухлива. А тому даремно її лаяти, карати, влаштовувати мовчазні бойкоти. Цим ви доб’єтеся або зниження самооцінки дитини та формування у неї почуття провини, або того, що до Ваших окриків та зауважень вона рано чи пізно звикне і перестане звертати на них увагу.

4. Намагайтеся поводитися спокійно, м’яко, без різких виявів (негативних або позитивних).

5. У вихованні необхідно уникати двох крайнощів – прояву надмірної м’якості і пред’явлення підвищених вимог до дитини. Не можна допускати вседозволеності: дітям повинні бути чітко роз’яснені правила поведінки в різних ситуаціях. Однак кількість заборон і обмежень слід звести до розумного мінімуму.

6. Навчити дитину управляти собою – ваше першочергове завдання. З цією метою разом з дитиною можна пограти в різноманітні ігри за правилами. Пам’ятаєте, у дитинстві ви грали в “Море хвилюється” або “Їстівне – неїстівне”? Підійдуть й інші ігри, тільки б у них були правила.

Негативні емоції є в кожного, у тому числі й у вашої дитини, а тому скажіть їй: “Прагнеш бити – бий, але не по живих істотах (людях, рослинах, тваринах)”. Можна бити ціпком по землі, кулаками в подушку, кидатися каменями там, де немає людей, пинати щось ногами.

7. “Рух – це життя”, а тому надмірне обмеження фізичної активності може стати причиною підвищеної збудливості. Не можна стримувати природну потребу дитини пограти в гучні ігри, побігати, пострибати.

Активність та рухливість гіперактивної дитини взагалі дуже важко стримати. А тому якщо вона біжить, нехай біжить за чимось, з якоюсь метою. Тобто слід направляти рухову активність дитини у певному напрямку та з певною метою!

8. Підготуйте своїй дитині “поле для маневрів”: активні види спорту для неї – просто панацея.

9. Але привчайте дитину і до пасивних ігор: читайте, малюйте, ліпіть. Навіть якщо вашій дитині важко всидіти на місці, вона часто відволікається, ідіть за нею (“Тобі цікаво це, давай подивимося…”), але після задоволення інтересу постарайтеся повернутися з малям до попереднього заняття й довести його до кінця.

10. Протягом дня намагайтеся попереджати дитину чим їй слід буде зайнятися після певної діяльності. Наприклад, що після прогулянки їй потрібно буде позайматися, а після мультфільму – пообідати.

11. Давати дитині не загальні, а конкретні завдання (не “прибери в кімнаті”, а поетапно: спочатку слід сказати “прибери іграшки”, потім “склади свої речі” і т.д.).

12. Пам’ятайте, що дитину потрібно хвалити у кожному випадку, коли їй вдалося довести почату справу до кінця.

13. Досить нелегко, але теж дуже важливо навчити дитину заспокоюватися і спокійно дивитися на те, що відбувається навколо. Для цього ви можете скористатися наступними прийомами: коли в черговий раз біля вас буде пробігати ваш квапливий нащадок, спробуйте зупинити його. М’яко, не підвищуючи голосу, запропонуйте йому відпочити, обійміть за плечі, ласкаво погладьте по голові, зверніть увагу на оточуючих та іграшки, попросіть сказати, що робить тато, бабуся, де знаходиться його улюблений ведмедик, або що лежить на столі. Потім можете сховати яку-небудь іграшку і через якийсь час запитати, що зникло, а що залишилося.

Ви можете також самі придумати будь-які ритуали – колискові, віршики, вправи, які допоможуть маляті заспокоїтися.

14. Необхідно оберігати дитину від перевтоми, пов’язаної з надлишковою кількістю вражень (телевізор, комп’ютер), уникати місць із підвищеним скупченням людей (магазинів, ринків та ін.).

15. Якщо ваша дитина погано засинає, спробуйте не вмикати ввечері телевізор, не грайте в рухливі ігри після семи вечора. Корисно прогулятися перед сном, скупатися, зробити заспокійливий масаж або проспівати колискову.

16. Зверніть також увагу на харчування дитини. Обмірковуючи раціон дитини, віддавайте перевагу правильному харчуванню, у якому не буде нестатку вітамінів і мікроелементів. Гіперактивній дитині більше ніж іншим необхідно дотримуватися “золотої середини” у харчуванні: поменше смаженого, гострого, солоного, копченого, побільше вареного, тушкованого й свіжих овочів і фруктів. Ще одне правило: якщо дитина не хоче їсти – не змушуйте її!

Кiлькiсть переглядiв: 923

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.